Вы здесь

Подаруємо любов без вад! (ФОТО)

Кожного вечора, повертаючись з роботи, я бачу у своєму дворі закохану пару, від якої ідуть теплі хвилі любові. Одні перехожі радіють за них,   інші - з огидою відвертаються від хворих на ДЦП. Так, вони обоє  хворі. Він, ледь ідучи, везе свою Джульєтту у візку, бо вона взагалі не може ходити. Але любов поєднала цих людей і  допомагає їм і вижити, і бути щасливими. 

Наше суспільство тільки починає ставати на гуманний шлях розуміння глобальної проблем людей-інвалідів. Найболючіша точка цього питання - діти з обмеженими можливостями. Саме вони потребують особливої уваги, особливо ті, які не живуть у своїх родинах. Деяких «батьків» позбавляють батьківських прав, а деякі самі кидають, або відмовляються від своїх «непотрібних» дітей. Тому небайдужі люди в усіх країнах створюють спеціальні заклади, зокрема у Павлограді працює декілька таких. Я вирішив завітати до одного з них, а саме у «Павлоградський навчально-реабілітаційний центр ДОР».

Перше, що впало мені в очі, це мальовничий внутрішній майданчик закладу. Доки я спілкувався з вихованцями Центру, які займались озеленінням території, до мене підійшла директор закладу Тетяна Павлівна Корж. Вона запропонувала мені невеличку екскурсію, щоб  побачив я на власні очі, як живуть її підопічні.

Сучасний євроремонт, п’ятиразове збалансоване харчування, охорона – це все завдяки Дніпропетровській облраді, Департаменту освіти і науки, місцевій владі та небайдужим людям, а також навчальному штату працівників -  50 педагогів : серед яких: дефектологи, соціальний педагог, психолог, вчитель з лікувальної фізкультури, музичний керівник та інші.

Відпочивають діти в залишньому  спальному  корпусі на 70 ліжок. Найулюбленішим заняттям учнів є хенд-мейд – власноруч зроблені речі. Майже всі приміщення Центру оздоблені такими прикрасами і це мене дуже вразило, адже я ніколи не думав, що діти з обмеженими можливостями мають такі необмежені здібності Вихованці Центру також з любов'ю вирощують квіти. На разі тут перебувають 202 дитини, серед яких: сироти, позбавлені батьківської опіки, діти з багатодітних сімей, діти-інваліди, діти під опікою, які навчаються у 19 класних групах.

«У нашому Центрі два відділення, - сказала Тетяна Корж. - Спеціалізована школа-інтернат для дітей з порушенням розумового розвитку і корекційно-реабілітаційне відділення, де проводяться роботи пристосування дітей до життя в соціумі. В Центрі працюють  41 гурток, 2 клуби та 4 факультативи. Ми постійні учасники обласного фестивалю серед дітей з особливими потребами «Повір у себе». Ось і сьогодні наші діти поїхали в Дніпро на обласні змагання з настільного тенісу».

Красномовне Підтвердження слів Тетяни Павлівни - стенд з почесними грамотами, відзнаками та іншими нагородами вихованців Центру.

«Завдяки повному фінансуванню у дітей є майже все, бракує лише спортивних костюмів та спортінвентаря для виступів на різних змаганнях, настільних ігор для молодших класів, сценічних костюмів та музичної апаратури для актової зали»,

- зазначила Тетяна Павлівна.

Ідучи з Центру, побачив я біля паркану хлопчика, років  десяти.

 - Ну, як тобі живеться тут, - запитав у нього.

- Добре, - відповів він. Ось тільки… мами не  вистачає… Вона прийде до мене?  

- Обов’язково прийде, - запевнив я хлопчика. Нехай  надія не  залишає його.

До речі,  пара, з якою я зустрічаюсь кожного вечора, побралася і у них народилася дівчинка. Здорова! Тож будемо з розумінням ставитися до людей, не схожих на нас, обійдених долею, особливо до тих, хто починає свій шлях у таке не просте сучасне життя. Протягнемо їм руку допомоги, відкриємо їм свої серця, сповнені любов’ю. Вони, перш за все,  – люди. Пам’ятаймо про це.