Вы здесь

Поезія, опалена війною (Збірник)

Шановні наші читачі, ми відкриваємо нову рубрику на сайті нашої газети під назвою "Поезія, опалена Війною". Тут ми будемо публікувати творчіcть бійців АТО, волонтерів та громадських активістів: вірші та тексти пісень, написаних ними, на тему Майдана, війни, армійської дружби, нинішніх подій в Україні, тощо. Шановні читачі, ми чекаємо на ваші творчі роботи. Тексти віршів та пісень ви можете присилати на нашу електронну адресу: edition@tn-express.dp.ua з приміткою "в рубрику "Поезія, опалена Війною", разом із Ім'ям автора та його фото. 

На похоронах героя

Памяти павлоградца Михаила Добролета, погибшего от пули снайпера 23 февраля 2017 года
 
Позывной у парня – «Добрый».
Он таким, конечно, был…
«Не снимайте наше горе,
Внучек жизнь всегда любил» -
 
Бабка людям так сказала.
Храм Успения молчал…
И слеза к ногам упала,
И расплавилась свеча.
 
Добрый позывной у парня,
И добрее не найти.
Вечной будет наша память.
Не забудем, не простим!
 
Автор: Галина Тарасик
***************

На тихой улице

  Памяти Подорожнего Сергея и Тарасова Дмитрия (г. Терновка)

«Хотят ли русские войны» поёт

Народ, чьи в битвах погибали деды…

Никто не верил, что война придёт

В шахтёрский город с улицей Победы.



Она пришла с убитыми в АТО

Мужчинами, что уголь добывали.

Все планы отложили на потом

И Родину в обиду не давали.



На улице Победы – тишина.

Живут и ценят жизнь простые люди…

И та и эта странная война

Взывают к миру… Но когда он будет?

Автор: Галина Тарасик

***************

Он любил смотреть на звёзды

Памяти Александра Котова

Бабушка Ульяна с дедушкой Ильёй

Сашеньку, внучонка, полюбили очень.

За грибами вместе или за лозой –

Дружба деда с внуком оказалась прочной.

С вишнею любимцу испечён пирог,

Бабушка кусочек Саше выбирает…

Он и сам для близких приготовить мог,

С доброю улыбкой в повара играя.



В школе с географией подружился он,

И смотрел на небо, и смотрел на звёзды…

А потом влюбился в цвет своих погон,

Парашют как будто для него был создан.



Колледж, экология – позади давно,

Он – горнорабочий в «Западно-Донбасской»



К звёздам из забоя не пробить окно,

Здесь – темно и сыро, а ещё опасно.



Он работал честно для своей семьи:

Для жены Татьяны, для сынка Ванюши…

А мечты-надежды рвутся из земли,

Шёпот звёзд небесных хочется послушать.



Но судьба одела парня в камуфляж.

Он – стрелок-зенитчик, ВДВ, элита…

Над Луганском сбили Ил с десантом наш,

И скорбело небо, звёздами укрытое.



В Новой Даче парень поселён навек,

Там в июне горьком веселится зелень.

Небо к дню рождения дарит звонкий снег,

Падают снежинки звёздами на землю.

Автор: Галина Тарасик

***************

ПРИЙМИ, ГЕРОЮ, НАШ УКЛІН

«Старий»…  Його так називали,

Було йому лиш 49 літ,

Мабуть тому, що поважали,

Для них він - батько, брат і дід.

Був  мужнім, добрим, позитивним,

Мав щедру посмішку завжди,

На поміч йшов він побратимам…

Не ждав ніякої біди.

Руфимський - вишколений воїн.

Мав добре серце  та доньку.

Не думав брати в руки зброї,

Це ворог долю дав таку.

Любив свою країну щиро,

Та мужньо землю захищав.

Бажав народу тільки миру.

Ніколи зради не прощав.

Тепер  його не буде поряд,

Сумує за «Старим» загін.

І нащо нам ось стільки горя…

Прийми , герою, наш уклін.

Автор: Тетяна Казмирук

***************

Немилосердная война

Памяти Владимира Милосердова, проходчика шахты «Западно-Донбасская», погибшего в зоне АТО (г. Павлоград)

Попал в засаду их отряд…

Осколки перестали хлопать…

Владимир и «Малыш» летят

В небытия пустую пропасть.



Их добивали, чтоб убить,

Чтоб превратить их судьбы в небыль,

Чтоб не смогли они любить

И землю, и родное небо.



Он был разведчиком в АТО,

Сержант Володя Милосердов.

Он был и сыном, и отцом,

И мог бы стать отличным дедом.



Он мог трудиться для страны

На шахте «Западно-Донбасской»,

Но не вернулся с той войны,

Не дочитал для дочки сказку.



Да будет проклята она,

Заклеймена навечно будет

Немилосердная война,

Гибридно-лживая по сути!

Автор: Галина Тарасик

************

Над Луганским аэропортом

Шахтёрам Денису Каменеву, Тарасу Малышенко, Александру Котову и Сергею Шостаку,

погибшим в ночь с 14 на 15 июня 2014 года под Луганском,  где был сбит самолёт Ил-76 с 49 военнослужащими

Ждут ротации ребята.

Где он, долгожданный Ил?

Там, в Луганске, верят свято:

Хватит Украине сил,

Чтоб с родной земли всю нечисть

Выгнать. Разве наш народ не дюж?

Но сгорает в небе свечкой

Ил, где сорок девять душ.

- Кто стрелял в родных и близких,

Целился из-за угла?

- Человек лихой и слизкий

Да российская «Игла».

Начинался день с минора,

Он останется таким…

  Спят на кладбище шахтёры,

Наши с вами земляки.

Автор: Галина Тарасик

*****************

Горняк из шахты «Степная»

Памяти Фёдора Синельника, погибшего в зоне АТО

Ей звонят, говорят о потере,

О ранении, скорбной дате…

«Вам не верю я, вам я не верю.

Вы отдайте сынка, отдайте!»

Так случилось, что мама не знала:

  Сын любимый воюет в Песках.

Двадцать три ему – это же мало,

И причина для жизни веская.

Горняком был на шахте «Степная»,

Но ушёл на войну под пули.

Нет Синельника Фёдора с нами,

Есть теперь чёрный день в июле.

Не успел ни пожить, ни жениться,

Подарить своей маме внуков.

Улетел в поднебесье, как птица.

Тянет мамочка к солнцу руки.

Почему же такое случилось:

Не обнять ей сынка за плечи…

Был всегда настоящим мужчиной

И остался таким навечно!

Автор: Галина Тарасик

**********************

ИЗ ЗАБОЯ В БОЙ

Луч солнца первый улыбнулся,

В нем пляшет весело роса.

Шахтерский край уже проснулся,

И    льются горлиц голоса.

Ничто покою не грозило,

Казалось, будет вечен мир.

  Нужны в работе только  силы.

Борьба - спортивный лишь турнир.

Вдруг застонала Украина

От пуль нежданного врага.

Снаряды , вслед за ними мины

Поля курочат и луга.

Здесь без раздумий, колебаний

Поднялись наши горняки

Не для регалий, не для званий,

Страну спасают мужики.

Шахтеров каски с уваженьем

В сторонку тихо отложив,

Надели каски для сраженья…

-Пусть каждый в дом вернется  жив…

Совсем недавно с анекдотом,

Ходили  с шутками в забой,

Теперь героям-патриотам

Пришлось идти в серьезный бой.

Мы ждем домой живых, с победой.

Шахтера просто не сломать!

Поможет Бог прогнать все беды,

Страну родную отстоять!

Автор: Татьяна Казмирук

*******************

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Молюся за тебе, моя Україно.

За чистеє небо, за цвііт  твій, калино,

За простір широкий, за щирість людей,

За мужність, терпіння, за розум ідей.



Молюсь я за тебе, моя Батьківщино,

За те, щоб  не чути про смерть свого сина.

Щоб поле родюче від мін не стогнало,

Щоб наша малеча сирітства не знала.



Молюся за тебе, свята Україно!

За тих , хто не вернеться, бо вже загинув.

За тих , хто в АТО, від війни нас зберіг,

Щоб швидше вернулись на рідний поріг.



МОЇ співвітчизники, я закликаю,

Єднаймося , рідні , від краю до краю.

Щоб ворог не смів нашу землю топтати,

Бо тільки в єднанні нам горя не знати.

Автор: Тетяна Казмірук

**************************

«Смерть героя»

В той вечір мене поруч не було,

Події разгортались стрімко

«У нас 300-й!», - крикнуло ЗЕРО

І нам потрібна допомога швидко

 

Вже пів години йшов запеклий бій,

Все навкруги здригалось і гриміло.

Але ж надія ще була у всіх,

Що він живий, кому не пощастило.

 

Але ж дарма летіла в бій швидка,

200-им не потрібна допомога,

А доля у військового така,

Ніхто не зна свого останнього порога

 

Для Мішки той поріг настав

І він зробив свій крок останній

І гучномовець тихо прошептав,

Герой помер і вирок цей фатальний.

Автор - Учасник АТО, боєць 39 ОМПБ Олександр Щербина 

*****************

Загиблому Андрію Борисенко присвячується

Гинуть кращі,
Це доля шельмує.
Залишаючи нас 
Із собой.
Ну а може 
Від горя сумує,
Сплутав:
Віру, натхнення, 
Двобой?
Гинуть кращі,
Бо ворог боїться,
Силу нації,
Віру, любов.
Знов мені, вже
Пів ночі не спиться
Все шукаю 
Співучості слов.
Пам’ятаю, 
Як їхали разом.
Як сміялися 
Знову і знов.
Як дороги
Заплутали розум:
Про життя, 
Про війну,
Про любов. 
І як дощ прикидався
Сльозою.
Щось магічне
В том дійстві було.
Як прощались
Під мостом з тобою,
Навкруги
Все в розрусі було.
Хлопці "зроблять",
Того снайперюгу.
І помстяться 
За тебе браток.
Так життя
Вибиває підпругу,
Коли часом 
Завідує рок.

Автор - О. Профатілов 22.12.2017 р.

***************