Вы здесь

Замість вироку генералу Назарову принесли гвоздики з чорними стрічками (ФОТО, ВІДЕО)

«Вбивця, піди, поклади їх до могили наших синів!»

В середу, 22 лютого, в двох залах Павлоградського міськрайонного суду зібралася купа журналістів мабуть усіх центральних телеканалів, регіональних, місцевих газет та інформаційних сайтів. А ще місцеві активісти, військовослужбовці, потерпілі та поліція. Бо в цей день, за словами потерпілих, судді повинні були оголосити вирок генерал-майору Віктору Назарову, якого звинувачують у службовому недбальстві, що призвело до трагедії – збитого влітку 2014 року літака «ІЛ-76» (з переносної зенітної установки бойовиками самопроголошеної «Луганській народної республіки») та смерті 49 десантників з 25 бригади транспортної авіації з Мелитополю та 25 Окремої повітряно-десантної Дніпропетровської бригади. Але суд вирішив інакше – вирок не винесли через неточності в офіційних документах експертиз та даних загиблих.

Непорозуміння почалися ще з самого початку…

«Про те, що засідання суду перенесено і буде раніше, 22 лютого, нам повідомили напередодні - ввечері 21 лютого. Повідомили телефоном, а не повісткою. При чому, як виявилось, про це сказали лише мені. Але ми максимально швидко зв’язалися між собою, зібралися та приїхали»,

- нарікає батько загиблого, мешканець Дніпра Сергій Ніконов.

Теж саме розказали і інші потерпілі, присутні в залі. Родичі загиблих запанікували, вирішивши, що таким чином, несподівано, планувалось оголосити вирок генералу в порожньому судовому залі, щоб потім не було обурень стосовно передбачуваної м'якості вироку. Тим більше що на початку лютого з якоїсь невідомої причини за генерал-майора письмово заступилися запорізькі офіцери. В своїй заяві вони стверджували, що «засуджувати одну людину за жахливу катастрофу, яка привела до незворотних втрат - неприпустимо». З подібними зверненнями виступили і в оперативному командуванні «Північ» і «Схід». На думку військовослужбовців - колег Віктора Назарова, «між діями його, як тодішнього начальника штабу АТО, і наслідками - катастрофою літака та загибеллю 49 військовослужбовців - немає прямого причинного зв'язку, що виключає його кримінальну відповідальність за статтею 425 КК України».

Підтримати генерала його колеги вирішили і цього разу. До будівлі Павлоградського міськрайонного суду приїхало два автобуси з військовослужбовцями, за припущенням – з 25 ОПДДБ. Декілька з них до початку засідання піднялися до основної зали суду, де сиділи потерпілі. І тут почалося…

Мати одного із загиблих і ще одна молода жінка, в присутності преси, стали ображати військовослужбовців, кричати на них, звинувачувати у тому, що вони «підтримують вбивцю наших дітей», і вимагати, щоб ті покинули зал засідань. Ситуація загострювалася все більше. Тоді в конфлікт втрутилися працівники Павлоградського відділу поліції. Вони пояснили родичам загиблих, що, по суті, засідання є відкритим для всіх, але, щоб уникнути тяжких наслідків скандалу, попросили військовослужбовців війті із залу.

 

Тим часом сам обвинувачений поводився досить спокійно і до початку засідання сказав журналістам, мовляв, зробив все, що повинен був зробити і що своєї провини він не визнає, а чекає іншого вироку (нагадаємо, за ч. 3 ст. 245 КК України – «недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці» - йому загрожує до 8 років позбавлення волі). На почуте родичі загиблих також реагували досить агресивно, викрикуючи прокльони та образи в бік підсудного.

Нарешті до залу зайшла головуюча суддя Наталя Самоткан. Але потерпілі разом активістами не поспішали сідати. Стоячі, приклавши руку до серця, вони заспівали гімн України. І Наталя Самоткан не втрималася від коментаря: «Дуже гарний спів и виконання! Дякую! Сідайте!».

Присутні затамували подих, чекаючи вироку. Але головуюча суддя почала зачитувати інший документ, в якому оголосила про додаткові обставини справи, які потребують з’ясування, і про те, що суд постановив відновити розгляд цього кримінального провадження по суті. Виявилося, що в експертизах по ідентифікації загиблих були допущені неточності в датах народження та прізвищах, неспівпадання із даними їх батьків. У деяких випадках - одна невірна літера у прізвищі або по-батькові. Виходячи з цього, за словами судді, вирок поки що не може бути винесений та оголошений.

Чому ці неточності «розгледіли» тільки зараз, незрозуміло, але в будь-якому випадку їх потрібно усунути, щоб у захисту Назарова не було підстав вимагати перегляду справи чи скасування вироку.

Тому на наступне засідання (28 лютого) буде викликаний експерт Дніпропетровського обласного СМЕ (Судово-медичної експертизи), якого допитають для усунення розбіжностей у даних загиблих.

Всі сторони справи погодилися із рішенням суду. Хоча рідні загиблих хлопців вважають, що таким чином процес спеціально затягується. Людей обурює, чому ці неточності в експертизі спливли тільки зараз, за 14 місяців процесу, саме напередодні оголошення вироку.

Разом з тим рідні загиблих десантників вважають, що 8 років позбавлення волі для генерала Назарова - це замало, він заслуговує на довічне ув'язнення.

«Я би дав йому по року за кожного нашого пацана. А від цього суду таке відчуття, що його в одні двері завели, а в інші виведуть. Навіть якщо і дадуть вісім років, то сидіти він не буде»,

- сказав після засідання засмучений батько одного із загиблих Анатолій Горда, у якого в літаку розбився 18-річний син Толік.

Адвокат потерпілих Сергій Погосян, заявив, що цей суд - безпрецедентний для України, тому, що на лаві підсудних генерал, і тому, що він до сих пір займає посаду заступника начальника головного оперативного управління Генерального штабу ЗСУ.

Чи буде винесений вирок на наступному засіданні – невідомо.

Але по завершенню засідання 22 лютого обурені родичі загиблих бійців вручили генералу Назарову букет із 49 гвоздик, перев’язаних чорними стрічками. І додали, звертаючись до нього: «Вбивця, піди, поклади їх до могили наших синів!».